Прийде та хвилина, що бетонні стіни

Під вагою часу перейдуть у пил,

Але ще й по тому буде в поколіннях

Жить болюча згадка про ту чорну биль.

Чорна биль! Чорнобиль! Ти як покарання,

Що колись у квітні впало на мій край,

Чи тяжка спокута, щире покаяння

Хоч не нам, а внукам тут відновить рай?

Тут в борах смолистих, поймах болотистих

Був отой величний неповторний храм,

Куди йшов вклонитись люд з села і з міста

Матінці-Природі і її богам.

А тепер тут пустка, наче кладовище.

Все в цвітінні, тільки з-під його принад

Поступає убоге сіре попелище,

А в землі і в водах - променевий яд.

Чорний біль у душах ще не охолонув,

Ще не скоро зникне тлін в лісах і гниль...

Як тяжка спокута, як гірка утома

Згадка про Чорнобиль , про наш вічний біль.

Чорнобильська катастрофа … вічний біль, що неможливо забути…

26 квітня 2021 року в Боярському фаховому коледжі Національного університету біоресурсів та природокористування України заняття з дисципліни Історія: Україна та світ у групах Ф-20, КН-20, М-19 розпочиналися з пригадування важкої трагедії, яка відбулася в ніч на 26 квітня 1986 року.

Цей день – є днем пам'яті про найбільшу техногенну катастрофу та вшанування героїзму пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Студенти поділилися знаннями про дані події, переглянули відеоролики, вшанували пам’ять…

Людмила Радченко, викладач історії

• Попередня
• Наступна